🔼Водночас міжнародні стандарти виходять із ширшого підходу: оцінювання ризиків не повинно бути виключно функцією поліції.

Стамбульська конвенція передбачає, що оцінювання та управління ризиками мають здійснюватися всіма відповідними органами у співпраці та координації. Важливо розуміти, для чого взагалі проводиться оцінка ризиків. Її результатом не має бути лише визначення рівня — «низький», «середній» чи «високий». Оцінювання необхідне для того, щоб керувати виявленим ризиком і сформувати персоналізований план безпеки постраждалої особи. Такий план має враховувати конкретний характер насильства, рівень небезпеки, поведінку кривдника, наявність дітей, ресурси та реальні можливості постраждалої особи. Водночас результати оцінки ризиків мають бути основою для визначення необхідності та обсягу застосування спеціальних заходів протидії домашньому насильству.

⚙️ Тобто логіка реагування має виглядати так: виявити ризик → оцінити його → обмінятися результатами оцінки → визначити необхідні спеціальні заходи протидії домашньому насильству та сформувати персоналізований план безпеки постраждалої особи → постійно відстежувати зміни ризиків і, за потреби, коригувати заходи реагування.

Саме така модель перетворює оцінку ризиків із формальної процедури на реальний інструмент попередження повторного і потенційно летального насильства.

📌 Докладніше про стандарти, методики та практичні інструменти оцінки ризиків — в аналітичному звіті Ради Європи «Стандарти й методика оцінки ризиків для різних зацікавлених сторін в Україні: подальші кроки реалізації міжнародних стандартів щодо гарантування безпеки постраждалих від насильства стосовно жінок та домашнього насильства».

🎓 Тамара Бугаєць, юристка. #колонка_юристки