🔴 Уявіть. Ви в середині сесії. Людина розповідає – і раптом замовкає. Дихання змінилося. Погляд пішов кудись далеко. Або навпаки – різко заплакала, тіло напружилось, руки затремтіли. Криза прийшла без попередження. Як зазвичай. І ось тут одночасно виникають два питання. Що робити з людиною, яка зараз поруч? І що робити із собою – бо ваша нервова система теж відреагувала.👀 Наші дзеркальні нейрони автоматично реагують на все, що відбувається навколо. І що робити? Знаєте, стандартно було б розпочати з постраждалої особи, але цього разу пропоную почати із себе. Бо надавати допомогу ми можемо у стабільному стані, коли «наповнені й ще з гіркою». Саме цю «гірку» ми й віддаємо, надаючи допомогу. Плюс не забуваймо, що в цей час ми маємо залишатися стабільними. Бо ми не можемо бути надійною опорою для іншої людини, якщо самі розгойдалися. І це не слабкість. Це фізіологія.Що можна робити під час консультації? 🔼читайте на слайдах🔼❗️Після важкої сесії не переходьте одразу до наступного клієнта, якщо маєте хоча б кілька хвилин. Встаньте. Порухайтеся. Відкрийте вікно. Дайте нервовій системі сигнал, що ситуація завершилася. Запишіть, буквально кілька слів, що відбулося і що ви відчуваєте. Це допомагає мозку «закрити» сесію і не переносити її в наступну. Якщо щось залишилося всередині – поговоріть із колегою, супервізором або просто скажіть уголос собі: «Це було важко. І я впорався». А про техніки стабілізації постраждалої особи ми поговоримо у наступному дописі. 🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA. #колонка_психолога