Люба пані Вікторіє, на екваторі курсу можу точно сказати, що відчула головне - можу. Раніше я була впевнена, що спочатку потрібно досягти рівня хоча б В2 з граматики, а вже потім братися за фонетику. Не знаю звідки така хибна думка застрягла в моїй голові, бо В2 я досягала разів 5 і так само відкочувалась до В1 без використання… можливо ця помилка була тому, що французька фонетика у мене була поставлена добре в ліцеї 10-11 класів і це сталося непомітно для мене, під час вивченням віршів і пісень і я для цього багато зусиль не докладала. Але тільки на вашому курсі з британської фонетики, для мене відкрилася краса англійської вимови не Х.Гранта і К.Фарела з австралійцем доречі Д.Рашем до купи 🥰, а в моєму власному виконанні. А це надихає сильніше, ніж наполегливе навчання граматики без великої необхідності для життя - я не в еміграції, живу в Києві, робота з англ мовою не повʼязана, перекладач в доступі... В мене зʼявилася мрія рік тому - рухати українську культуру за кордон, тому маю знати англ мову на рівні С2. :) І це не просто спілкування, побутовий рівень… Але куди моєму В1 до С2 у 47 років, думала я. 🤔 Зараз вперше з 10+ підходів до англ граматики в розважальному режимі (без чіткої цілі), я відчула що шлях через фонетику - мій шлях. Опрацьовуючи фрагменти фільмів інколи по 300 дублів під час записів відео (ніяка граматика мене не могла змусити 😅 до цього), тренуючи швидкість, ритм і вимову не можна не знати, що ти промовляєш і граматика підтягується непомітно для мене. Загалом, це логічно, бо повторення = запамʼятовування, але ж не завжди ми послідовні і логічні в навчанні. Дякую вам за натхнення і відкриття, а далі - до С2. Тепер я хочу це зробити.