Будь-яка інформація має свою цільову аудиторію. Погано, коли українські експерти чи офіційні особи плутають українську та міжнародну аудиторії та джерела для донесення меседжів. Плутають коли треба тиснути на партнерів, щоб просити засоби ППО із транслюванням публічних меседжів, які ворог може сприймати як заохочення до посилення тактик терору. Навіть якщо розвідка ворога і не керується тим, що чує з екранів українських медіа, але російська пропаганда точно використовує наратив про "слабкі місця". Когнітивна складова цієї війни має велике значення і вміння не давати ворогу шансу використати публічні та медійні заяви на свою користь - це теж базова функція, якою не варто нехтувати. Чи має Україна брак ракет для ППО? Це загальновідомий факт. Чи потрібно про це казати, як про "слабке місце, яке намацав ворог"? Певно, що ні. Потрібно показувати, що попри те, що є проблеми збивання "стріл", Україна фокусується на пошуку асиметричних рішень і готова бити по "лучнику". І якщо Європейські партнери не можуть забезпечити достатню кількість ракет для збиття "стріл", то може прийшов час надати засоби далекобійного ураження, щоб знищити більше "лучників" чи місць виробництва "стріл". Але не варто давати пас ворогу, навіть на рівні медійної риторики, та підкріплювати його переконання, що його тактика є перспективною.