США втретє запровадили санкції проти російського ВТБ — цього разу за участь банку у переміщенні мільярдів доларів заморожених іранських активів та створенні альтернативної платіжної інфраструктури між Росією та Іраном. За даними Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США, протягом останніх трьох років ВТБ встановлював кореспондентські відносини з підсанкційними іранськими фінансовими установами, а з початку 2025 року почав активно розширювати свою присутність в Ірані. Банк також створив систему розрахунків у національних валютах через кореспондентські рахунки в іранських ріалах і російських рублях. Її метою було не лише збільшення двосторонньої торгівлі, а й зменшення залежності від фінансової системи, яку можуть контролювати західні держави. Фактично йдеться про побудову паралельного фінансового контуру між двома підсанкційними режимами. Російський банк допомагав Ірану отримати доступ до заморожених коштів, а Іран і Росія спільно відпрацьовували механізми проведення платежів в обхід санкційного контролю. ВТБ уже був відключений від американської фінансової системи: у 2022 році банк потрапив під санкції через зв’язки з російською владою, а у 2025-му — за діяльність у фінансовому секторі Росії. Нове рішення має іншу мету: попередити банки та компанії третіх країн, що продовження співпраці з ВТБ може спричинити санкції вже проти них самих. Міністерство фінансів США прямо закликало іноземні фінансові установи негайно припинити відносини з російським банком. ВТБ назвали однією з найбільш комплексно санкціонованих фінансових установ у світі. Це важливий сигнал і для банків за межами Росії та Ірану. Санкційний ризик виникає не лише під час прямих операцій із ВТБ, а й через посередників, кореспондентські рахунки та платіжні ланцюги, які можуть використовуватися для приховування кінцевого банку або походження коштів. Попри багаторічні обмеження, ВТБ продовжує демонструвати значні прибутки: лише за липень банк повідомив про 40,4 млрд рублів чистого прибутку — приблизно 470 млн доларів. Це ще раз показує, що ефективність санкцій залежить не лише від внесення установи до чергового переліку, а й від перекриття всієї міжнародної мережі банків, компаній і посередників, які допомагають проводити підсанкційні операції.