З колегами працюємо в Європарламенті. Зустрілися з колишнім президентом Європарламенту Петом Коксом. Аналізуючи ситуацію в Україні, він назвав український парламент найслабшою ланкою зараз. Намагались переконати його, що це не так. Розмова була непростою.Кокс назвав Верховну Раду «слабкою ланкою» — не тому, що тут немає людей, здатних ухвалювати рішення, а тому що в умовах війни та постійного тиску парламенту дедалі складніше виконувати свою базову функцію — збирати голоси під стратегічні рішення.І це вже впливає не просто на внутрішню політику.Це впливає на ключові речі:— виконання програм з МВФ— фінансування в межах Ukraine Facility— наш рух до ЄСНа прикладі SEPA це особливо видно. Законопроект, ухвалення якого дає країні доступ до дешевих платежів, економію десятків мільйонів євро на рік і посилює прозорість фінансової системи — банально складно проголосувати.І справа не лише в опозиції.Проблема глибша — у політичних конфліктах, торгах, очікуваннях кадрових рішень, які чомусь ставляться вище за державні інтереси.Логіка «звільніть цього — дамо голоси», «змініть того — тоді поговоримо» не працює. Ми це вже проходили. Вимоги виконуються — а голосів усе одно немає.Але водночас я не погоджуюся з тим, що парламент «паралізований».Він працює. І може працювати краще.Питання в іншому:чи готові всі політичні сили нарешті відокремити політичні ігри від стратегічних рішень для країни?Бо зараз ціна цих ігор — це вже не рейтинги.Це гроші для країни, темпи європейської інтеграції і, по суті, стійкість держави під час війни. І це вже зовсім інший рівень відповідальності.