— Ти зібрався мене вбити? — запитала я, коли ніж зі свистом устромився між моїми ногами, припнувши сукню до землі.
Чоловік присів між моїми розсунутими стегнами, тримаючи ніж у руці в шкіряній рукавичці — великий ніж.
Він у всьому чорному — чорні рукавички, чорна сорочка, чорні штани, — а обличчя сховане під мотоциклетним шоломом. На шиї було щось схоже на татуювання, але в темряві я не могла його роздивитися.
— Якби й так, — відповів він, — не думаю, що тобі варто дивитися на мене так.
Його голос, змінений за допомогою пристрою, звучав занадто низько, металево й грубо. Мов ніж, що шкрябає по гравію.
— Як — так? — запитала я. І, всупереч здоровому глузду, мої очі ковзнули вниз, до його члена.
Він засміявся. Сміх вийшов хрипким, рваним і звів мене з розуму. Я різко перевела погляд на його шолом.
Жінку, яка відображалася в його чорному забралі, я не впізнавала. Стегна розведені, кучеряве медово-біляве волосся дико розпатлане, щоки палають. За її спиною — ряди й ряди надгробків.
— Так, ніби ти хочеш, щоб я спершу тебе трахнув. — Він стиснув руків’я та загнав лезо ще глибше в землю.

"Мати та стежити" - Мері Кетрін Гебгард 🤩

редагується

Банка на публікацію книги ✨