Спостерігаючи за кримінально-корупційними скандалами, фігурантами яких стають як працівники НАБУ, як звичайні детективи, так і керівники різних рівнів, пригадую старий жарт про те, що для боротьби з організованою злочинністю до її лав почали інфільтрувати правоохоронців, внаслідок чого з часом виявилося, що більшість організованих злочинних груп на 80 відсотків складаються з інфільтрованих правоохоронців. Цікаво чи є ще десь у цивілізованому світі антикорупційний орган, перший керівник якого внесений до реєстру корупціонерів, а його наступник, нинішній керівник НАБУ – визнаний судом винним за підкуп виборців і уник покарання, оформивши фіктивне батьківство? Більше того, за тверженням експрокурора САП Станіслава Броневицького, працюючи начальником реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області пан Кривоніс фігурував у кримінальному провадження щодо вимагання хабаря за виділення земельної ділянки в селі Старі Безрадичі під Києвом у 2014 році. Одразу видно справжні професіонали-практики, які знаються на корупції. А якщо серйозно, то особисто для мене в історії з нинішнім директором НАБУ паном Кривоносом найбільш показовим є не її цинізм і навіть не абсолютна безпринципність керівника антикорупційного органу, а добровільна сліпота всіляких «сторожових псів демократії», принципових акул пера, журналістів-розслідував та всіляких самопроголошених моральних авторитетів. Мабуть цікавіше проводити «розслідування» десь на Лазурному узбережжі чи в Ізраїлі… А можливо просто «донати» не отримали від спонсорів… «Журналістські розслідування» - справа не дешева. Крім того, подейкують, що часом гранти дають не лише за наявність розслідувань, але й за відсутність. Іф ю гет уот ай мін.Ну то й хай йому грець… головне, що організаторів та учасників картонних протестів цілком задовольняє той, факт, що «незалежний» антикорупційний орган очолює особа з кримінальним минулим, яка спочатку використовує фіктивне батьківство як спосіб уникнути покарання за скоєний злочин, а потім відмовляється від дитини, компенсуючи «моральну шкоду» грошима на дитячий велосипед.