У ці дні рік тому…Згадує староста Ніжиловицького старостинського округу«Спротив усупереч страху: було дуже багато людей, які хотіли йти і захищати державу. Ніхто не був байдужим, приїздили навіть зі столиці та сусідніх громад, щоб записатись до нашої групи супротиву.Вторгнення рф показало наскільки наші люди можуть активізуватись, бути небайдужими та щирими.Одне і найголовніше завдання було зберегти життя своїх мешканців. Активно проводили евакуацію. Хоча нога окупанта не стала на нашу Ніжиловицьку землю, проте ми постійно потерпали від ворожих обстрілів. Під час першого обстрілу нашого села, влучання ворожих снярядів припало і на Ніжиловицьку гімназію, де в той час в укритті ховались місцеві мешканці. Усі живі…Чотири дні підряд до нас прилітав ворожий літак, як до себе додому. Окрім літака, практично кожен день, по селу працювала ще й артилерія окупантів. Як наслідок зруйновано 14 житлових будинків, 86 зазнали часткової руйнації. Серйозних ушкоджень зазнала також вся сільська інфраструктура, а це адміністративне приміщення ради, ФАП, бібліотека, сільський будинок культури та школа.😢Нажаль маємо і втрати… 12 березня, під час обстрілу села касетними снарядами із ураганів, загинув один з учасників групи спротиву Ігор Солоний».