Чи знаєш ти? Чи знаєш ти, що Я тебе люблю? Як мама любить серцем всім дитину,І так, як сонечко погожу днину,Як насінина зорану ріллю. Ти знай, прошу, що Я тебе люблю. Чи чуєш ти, коли приходжу Я? Поранком тихим, шелестом діброви,Ясним промінчиком, сніжком зимовим,Дощем осіннім, співом солов’я… Почуй, прошу, коли приходжу Я. Чи вмієш пізнавати голос МійУ сподіваннях, в клопотах щоденних,У роздумах, у вирі справ буденних,У радості, чи коли буревій? Зумій, прошу, пізнати голос Мій. Чи помічаєш, що тобі даю? Небесну синь, пахучих квітів поле,Пшеничний лан, безкраї видноколиІ передзвін пташиний у гаю… Поглянь, прошу, це Я тобі даю. І навіть більше – Свого Сина давНа муки, на зневагу, на розп’яття,Щоби тебе звільнити від прокляття,Щоб ти спасіння й життя вічне мав. Себе Самого Я тобі віддав. Тому так хочу, щоб ти знав МенеІ те, як вмію Я тебе любити,Як хочу Я з тобою говоритиЙ з тобою бути все життя земне,Поки воно для тебе промине. А потім ввести в Свій Небесний ДімЙ лицем в лице зустрітися з тобою,Утішити тебе Моїм спокоємІ радістю, яка панує в Нім. Для тебе цей Новий Єрусалим. Бо Я люблю тебе!***© Юлія Тонего