🦿 Які ускладнення та довгострокова виживаність протезів із прямою кістковою фіксацією?

У "Musculoskeletal Surgery" опубліковано систематичний огляд і метааналіз, присвячений одному з ключових питань прямої кісткової фіксації протеза нижньої кінцівки: якою є частота ускладнень і як довго імплантати зберігаються без необхідності ревізії або видалення, порівнювали результати різьбової системи OPRA та систем ILP/OPL із пресовою посадкою.
До огляду включили 22 дослідження та 979 пацієнтів із трансфеморальними або транстибіальними ампутаціями. 71% чоловіки, середній вік близько 46 р. Більшість робіт були ретроспективними або проспективними когортними дослідженнями.
Загальної частоти ускладнень становила 65%: пошкодження зовнішнього з’єднувального компонента або двоконусного адаптера 38%, інфекційні ускладнення 36%, а всі механічні несправності разом — 37%.
Переважна більшість класифікованих інфекцій були поверхневими або обмеженими м’якими тканинами: 72% становили інфекції I ступеня, ще 23% — II ступеня, інфекція кістки 6%, а септичне розхитування внутрішньокісткового імплантата — 3%, лікували антибіотиками, при тяжчих випадках внутрішньовенно або хірургічно.
Повторне хірургічне втручання становило близько 17%, надмірне розростання грануляцій — 12%, біль, пов’язаний із системою кісткової фіксації, — 6%, переломи кістки близько 4%, асептичне розхитування внутрішньокісткового компонента — 3%, перелом внутрішньокісткового імплантата — 1%.
Часте пошкодження зовнішнього з’єднувального компонента не обов’язково означає катастрофічну несправність усієї системи. Цей компонент фактично може виконувати роль механічного запобіжника він руйнується, захищаючи внутрішньокістковий імплантат і кістку від більш серйозного ушкодження, його заміна зазвичай менш інвазивна, ніж ревізія внутрішньокісткового компонента.
Для різьбової системи OPRA їх частота ускладнень 68%, для систем ILP/OPL — 19%, для пошкодження зовнішнього з’єднувального компонента 67% та 18% відповідно. Але дослідження відрізнялися за тривалістю спостереження, поколіннями імплантатів, клінічними протоколами та характеристиками пацієнтів,статистична неоднорідність була дуже високою. Для інфекцій 51% для ILP/OPL проти 30% для OPRA, але ці цифри можуть відображати різні строки спостереження та особливості повідомлення ускладнень, а не відмінність в конструкції.
Довгострокові результати. Розрахункова частка імлантатів, які залишалися без ревізії або видалення, становила 96% через 1 рік, 91% через 3 роки, 89% через 5 років і 77% через 10 років. Причинами ревізії або видалення були інфекції, переломи, біль, асептичне розхитування та механічні проблеми. Разом із тим достовірність цих цифр не слід переоцінювати. Лише 3 із 22 включених досліджень мали низький ризик систематичної похибки, 10 — помірний, а 9 — серйозний. Найбільше окреме дослідження включало лише 111 осіб. Популяції різних центрів могли частково перекриватися, результати повідомляли неоднаково, а транстибіальних ампутацій було лише 61, тому окремий надійний аналіз за рівнем ампутації провести не вдалося.
Важливо також, що цей метааналіз оцінював лише людей із прямою кістковою фіксацією. Він не порівнював частоту ускладнень із протезуванням із куксоприймальною гільзою і тому не дозволяє визначити, який із двох підходів має кращий загальний баланс користі та ризику.
Практичний висновок авторів полягає в тому, що протезування з прямою кістковою фіксацією може забезпечувати тривале функціонування системи, але потребує реалістичного обговорення ризиків із пацієнтом. Поверхневі інфекції та пошкодження зовнішніх механічних компонентів є відносно частими, тоді як перелом внутрішньокісткового імплантата, переломи кістки та септичне розхитування трапляються значно рідше. Водночас вибір конкретної системи лише на підставі наведених відмінностей між OPRA та ILP/OPL поки не обґрунтований: потрібні стандартизовані довготривалі порівняльні дослідження.
📖 https://doi.org/10.1007/s12306-026-00946-9
@usprm_official
#УТФРМ #USPRM #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine