🧠 Чи покращує поєднання транскраніальної магнітної стимуляції та роботизованого тренування відновлення кисті після інсульту?
У "JNER" опубліковано рандомізоване контрольоване дослідження, у якому оцінили, чи дає поєднання повторної транскраніальної магнітної стимуляції (rTMS) з тренуванням за допомогою м’якої роботизованої рукавички додаткову користь для відновлення верхньої кінцівки після інсульту.
У дослідження включили 87 людей через 1–6 міс. після першого ішемічного або геморагічного інсульту. Їх випадковим чином розподілили на 3 групи: активна rTMS + роботизована рукавичка, імітація rTMS + роботизована рукавичка або активна rTMS + звичайна ерготерапія такої самої тривалості. Усі учасники паралельно отримували стандартну комплексну реабілітацію. Лікування проводили 6 днів на тиж. протягом 2 тиж., загалом 12 занять. Повне спостереження завершили 79 учасників.
Активну rTMS проводили над первинною моторною корою ураженої півкулі з частотою 10 Гц, інтенсивністю 80% моторного порогу та 1200 імпульсами за сеанс. Після стимуляції учасники протягом приблизно 40 хвилин тренували відкривання і закривання кисті, захоплення та відпускання предметів і розгинання зап’ястка за допомогою роботизованої рукавички. У середньому за заняття виконували 48 циклів захоплення та 45 спроб розгинання зап’ястка.
Основним результатом була оцінка верхньої кінцівки за шкалою Fugl-Meyer (FMA-UE). Через 2 тижні покращення становило в середньому 7,07 бала у групі rTMS + роботизована рукавичка, 4,77 бала при імітації rTMS + рукавичка та 4,65 бала при rTMS + ерготерапія. Відмінності комбінованої терапії від обох груп порівняння були статистично значущими.
Найвиразнішу перевагу спостерігали саме щодо функції зап’ястка і кисті: приріст відповідного підрозділу FMA становив 2,11 бала при поєднанні rTMS із роботизованим тренуванням проти 1,31 та 1,19 бала у двох групах порівняння. Перевага зберігалася і через місяць після завершення втручання.
Водночас важливо відокремити статистичну різницю від клінічно значущої. Для людей із підгострим інсультом і помірним або тяжким порушенням верхньої кінцівки в попередніх дослідженнях мінімально клінічно важливу зміну FMA-UE оцінювали приблизно у 9–12 балів. Тому приріст 7,1 бала одразу після двотижневого лікування був нижчим за цей діапазон. Від початку дослідження до місячного спостереження покращення у комбінованій групі досягло приблизно 11,3 бала, тобто вже наближалося до клінічно значущого рівня.
Додатково автори досліджували зміни роботи мозку за допомогою функціональної ближньої інфрачервоної спектроскопії та взаємодію між корою і м’язами. У комбінованій групі виявили більші зміни функціональних зв’язків між руховими ділянками кори та показників передавання інформації від сенсомоторної кори до м’язів. Однак самі автори наголошують, що ці результати є пошуковими і поки не доводять механізм клінічного покращення.
Це одноцентрове дослідження з відносно невеликою вибіркою та спостереженням лише протягом одного місяця. Повністю засліпити учасників було неможливо. Крім того, у 50 із 87 учасників не вдалося надійно визначити моторну відповідь з ураженої півкулі, тому місце стимуляції визначали анатомічно за дзеркальним розташуванням відносно здорової півкулі. Реальна кількість активних повторень і ступінь допомоги також могли відрізнятися між роботизованим тренуванням та ерготерапією.
Серйозних небажаних явищ, пов’язаних із втручаннями, не зареєстровано. Головний біль, дискомфорт шкіри голови, м’язова втома та подразнення шкіри від рукавички були легкими й не вимагали припинення лікування.
Практичний висновок: поєднання високочастотної rTMS ураженої моторної кори з інтенсивним, орієнтованим на завдання роботизованим тренуванням кисті може посилювати відновлення ВК у підгострому періоді після інсульту, особливо функції зап’ястка та кисті. Водночас це не підстава розглядати таку схему як стандарт реабілітації, необхідні багатоцентрові дослідження з більшими вибірками, тривалішим спостереженням та оцінкою клінічної й економічної доцільності.

📖 https://doi.org/10.1186/s12984-026-02126-z

@usprm_official