🦿 Чи однаково працюють гомілково-стопні ортези при різних патернах ходи у дітей із церебральним паралічем?

У журналі "Children" опубліковано дослідження норвезьких авторів, у якому оцінили вплив гомілково-стопних ортезів (AFO) на кінематику та функціональні характеристики ходи у дітей зі спастичним церебральним паралічем залежно від конкретного патерну ходи.
До ретроспективного аналізу включили 66 дітей і підлітків віком 5-18 років із GMFCS I–II, які могли самостійно ходити та користувалися AFO або функціональною електростимуляцією. Усім виконували тривимірний аналіз ходи з ортезом і без нього, а у 36 учасників додатково оцінювали енергетичну вартість ходьби. Патерни ходи класифікували за системою GaP-CP: найбільші групи становили drop foot, genu recurvatum та crouch gait.

Застосування AFO покращувало положення гомілково-стопного суглоба у фазі переносу та під час початкового контакту. У загальній групі, а також при drop foot і genu recurvatum, плантарне згинання зменшувалося приблизно на 10°, що сприяло кращому позиціонуванню стопи перед контактом із поверхнею.
Водночас вплив на колінний суглоб був значно скромнішим. При genu recurvatum розгинання коліна у фазі опори зменшувалося приблизно на 3°, а при crouch gait згинання коліна також зменшувалося приблизно на 3°. Проте ці зміни не охоплювали всю фазу опори і не призводили до суттєвого покращення загальних індексів патологічності ходи.
Найпослідовнішим функціональним ефектом стало збільшення довжини кроку. Клінічно значуще покращення спостерігалося у загальній групі та в усіх трьох основних патернах ходи. Натомість зміни швидкості ходьби не досягали порогу клінічної значущості.
Так само не було продемонстровано клінічно значущого зниження енергетичної вартості ходьби. У підгрупі з 36 дітей середня зміна не перевищила встановлений поріг найменшої виявлюваної різниці 6,8%, а зміни швидкості ходьби не корелювали зі змінами енерговитрат.
Важливо, що 97% учасників використовували гнучкі або шарнірні AFO чи функціональну електростимуляцію, тоді як жорсткі ортези застосовувалися лише у 3% дітей. Автори припускають, що саме недостатня жорсткість ортезів могла обмежувати корекцію патологічної механіки у фазі опори при genu recurvatum та crouch gait.
Дослідження має кілька важливих обмежень. Воно було ретроспективним та експлораторним, об’єднувало дані рандомізованого дослідження і клінічної практики, а окремі підгрупи були невеликими. Крім того, більшість кінематичних показників порівнювали між ходою босоніж та ходою в комбінації «взуття + AFO», тому отриманий ефект не можна повністю приписати лише ортезу.

Практичний висновок авторів полягає в тому, що призначення AFO дітям із церебральним паралічем не повинно ґрунтуватися лише на самому факті наявності порушення ходи. Ортез має підбиратися відповідно до конкретного патерну ходи та необхідного механічного ефекту. Класифікація GaP-CP у поєднанні з інструментальним аналізом ходи може допомогти точніше оцінювати, чи відповідають конструкція та жорсткість ортеза індивідуальним потребам дитини.

📖 https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC13204945/

@usprm_official

#УТФРМ#USPRM#RehabHubUA#RehabTeamUA#PRMinUkraine#EvidenceBasedRehab