Рівень фізичної активності: коли формула виглядає точною, але помиляється системноУ клінічній практиці, спортивній медицині, нутриціології та дослідженнях часто використовують показник рівня фізичної активності — співвідношення загальних добових енерговитрат до метаболізму спокою. Саме на ньому нерідко базують розрахунок енергетичних потреб, оцінку способу життя та інтерпретацію зв’язку між фізичною активністю і здоров’ям. У новій публікації в BMJ Open Sport & Exercise Medicine Faidon Magkos звертає увагу на проблему, яка звучить технічно, але має дуже практичні наслідки: ми часто розраховуємо рівень фізичної активності не прямо, а опосередковано — через дані про активність і стандартні MET-значення, і саме тут виникає системна похибка. Суть проблеми така. У системі MET умовно вважається, що 1 MET дорівнює 1 ккал/кг/год або споживанню кисню 3,5 мл/кг/хв у спокої. Але фізіологічні дослідження давно показують, що це стандартне значення часто завищує реальний метаболізм спокою приблизно на 10–30%. Якщо ж базове значення завищене, тоді й похідні розрахунки рівня фізичної активності та енерговитрат можуть бути неточними. Автор підкреслює важливу річ: коли рівень фізичної активності розраховують лише з даних про тривалість і тип щоденних занять, а потім ділять на умовні 24 години доби, це не завжди дорівнює «істинному» показнику, який мав би ґрунтуватися на індивідуальному метаболізмі спокою. Іншими словами, формула може бути зручною, але не завжди достатньо персоналізованою. У цій роботі запропоновано просту поправку: якщо для конкретної людини доступний виміряний або хоча б прогнозований метаболізм спокою, то опосередковано розрахований рівень фізичної активності варто коригувати з урахуванням співвідношення між «еталонним» і реальним метаболізмом спокою. Саме це, за логікою автора, дозволяє наблизити непрямий розрахунок до справжнього показника. Цікаво, що проблема не обмежується лише анкетами чи самозвітами. Автор окремо нагадує: навіть об’єктивні інструменти, зокрема акселерометри, теж не гарантують ідеальної точності при переведенні рухової активності у показники енерговитрат. Тобто сам факт «об’єктивного» збору даних ще не означає автоматично точний розрахунок енергетичної вартості активності. Для медицини та реабілітації це важливо з кількох причин:По-перше, ми ще раз бачимо, що цифра не стає точною лише тому, що вона записана після коми.По-друге, при оцінці енергетичних потреб, навантаження, способу життя або дослідницьких результатів треба пам’ятати: стандартні MET-значення зручні для класифікації інтенсивності активності, але не завжди достатні для точного індивідуального розрахунку енерговитрат. По-третє, якщо є можливість оцінити реальний або прогнозований метаболізм спокою, це може зробити інтерпретацію значно коректнішою. Практичний висновок доволі тверезий: MET-система залишається корисною, але її не варто абсолютизувати. Вона добре стандартизує і дозволяє порівнювати активності між собою, однак при розрахунку енерговитрат і добових потреб організму слід бути обережними, особливо якщо рішення приймаються на рівні конкретного пацієнта, а не великої групи людей. Інакше кажучи, іноді проблема не в тому, що ми мало рахуємо, а в тому, що ми занадто впевнено рахуємо приблизне як точне. Математика цього не любить. Фізіологія — теж.@usprm_official#УТФРМ #USPRM #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraineДжерело: https://bmjopensem.bmj.com/content/12/1/e003210