🩺 60-денна периферична нейростимуляція при хронічному болю в плечі: обнадійливі цифри, але без фанфарХронічний біль у плечі — це обмеження самообслуговування, сну, праці, ускладнення процесу реабілітації і, нерідко, шлях до тривалого прийому анальгетиків. Тому поява нових неоперативних і неопіоїдних підходів закономірно привертає увагу. У березні 2026 року в American Journal of Physical Medicine & Rehabilitation опублікували багатоцентровий ретроспективний аналіз 60-денної периферичної нейростимуляції при хронічному болю в плечі. У дослідження включили 221 пацієнта, а серед тих, у кого були доступні підсумкові дані, 75% (132 із 176) повідомили про ≥50% зменшення болю на момент завершення лікування. Ефект виглядав відносно стабільним у різних підгрупах — за віком, тривалістю болю і причиною болю. Тобто автори не побачили, щоб метод працював лише в “ідеального” пацієнта. У повному тексті вони також показали, що кращі результати частіше спостерігалися, коли лікування тривало не менше 45 днів, а також при так званій бімодальній стимуляції — коли поєднували сенсорний і моторний компоненти. У пацієнтів із цукровим діабетом результати були гіршими, але ця різниця виглядала меншою, якщо схема містила моторну стимуляцію. На перший погляд, усе звучить дуже непогано. Але тут починається частина, яку реклама зазвичай не любить. Це було ретроспективне дослідження без контрольної групи, тобто воно не доводить, що саме нейростимуляція дала такий результат, і не дозволяє чесно порівняти її з добре проведеною фізичною терапією, ін’єкційними втручаннями чи іншими стратегіями. Первинною кінцевою точкою було самозвітне відсоткове зменшення болю на момент зняття електрода, а не функція плеча, участь у повсякденному житті, сила, обсяг рухів чи довгострокове повернення до активності. Тобто ми поки що більше знаємо про “болить менше”, ніж про “живе краще”. Ще один важливий нюанс: дослідження має виразний індустріальний слід. Серед авторів є працівники SPR, Cleveland, Ohio, тобто компанії, пов’язаної з цією технологією. У наданому повному тексті також зазначено, що дослідження було підтримане SPR. Сам по собі цей факт не робить результати хибними, але автоматично вимагає більшої критичності, а не меншої. Бо коли пристрій виглядає занадто переконливо у власній екосистемі, особливо хочеться побачити незалежні порівняльні дослідження. Щодо безпеки, у повному тексті повідомлено про 1% медичних подій, пов’язаних із пристроєм, без серйозних інцидентів; також описані випадки зміщення електродів і переломів провідників. Це звучить прийнятно, але тут теж потрібна обережність: у невеликих ретроспективних серіях низька частота подій не завжди означає, що ризик дійсно низький у ширшій практиці.Що з цього варто винести лікарю ФРМ?Не те, що “ось нарешті чарівна кнопка для плеча”, а те, що 60-денна периферична нейростимуляція виглядає перспективним додатковим інструментом для частини пацієнтів із хронічним болем у плечі, особливо коли звичні неопіоїдні та неоперативні підходи вже не дали достатнього ефекту. Але робити з цього дослідження новий стандарт лікування — зарано. Поки що це радше сигнал для подальших незалежних проспективних порівняльних досліджень із функціональними кінцевими точками, довшим спостереженням і чесним порівнянням із реабілітаційними програмами, а не лише з “болем на виході”. Інакше кажучи, технологія цікава. Доказова база ще не зріла. А плече, як завжди, не пробачає захоплення гаджетами замість клінічного мислення.Джерело: https://journals.lww.com/ajpmr/fulltext/2026/03002/predictors_of_success_for_60_day_peripheral_nerve.6.aspx@usprm_official#УТФРМ #USPRM #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine