Давно хотіла зачепити одну болючу тему, але скажу відверто, завжди відчувала, шо було трохи страшно. Потім зрозуміла, що по-справжньому страшно — це коли в суспільстві страшно зачіпати якісь теми для обговорення або страшно, шо взагалі існують теми, які страшно обговорювати 🤯Так бути не повинно. Тому крізь спекотні графіті сьогоднішнього недільного вечора почнемо 🫠Поговоримо про МОБІЛІЗАЦІЮ. Саме про неї. Військову мобілізацію, ТЦК, незворотність майбутнього і так далі.Час від часу бачила, що під дописами тут в тг ви обговорювали цю тему, також бачила, на жаль, багато срачів на цю тему в різних соц мережах, мало було спокійних конструктивних аргументованих дискусій (або я на них не потрапляла), бачила, що певні люди підтримують необхідність мобілізації, деякі хочуть можливість виїхати закордон і не повертатися, тож сьогодні пропоную максимально спокійновиваженоаргументовано поговорити на цю строкату тему. Отже, який зараз порядок денний в Україні. Майже всі чоловіки 25+ в військово зобовʼязані (окрім певних винятків). Виїзд закордон для більшості чоловіків заборонений.Йде масштабна війна, де московія постійно активно наступає. Що в такому випадку робити? Для людей, які проти мобілізації і хочуть відкриті кордони, на вашу думку, як повинна діяти в такому випадку держава? Як повинна оборонятися? Якщо треба зробити військові реформи, то які саме? Якщо, наприклад, ви не хочете служити на нулі і боїтесь мобілізації (що я особисто цілком розумію, бо не всі статистично хочуть і можуть бути штурмовиками), але при цьому ви перебуваєте постійно вдома через страх ТЦК, чому не роздивляєтесь для себе роботу чи службу в тилу з можливістю бронювання (такої роботи повно, знаю по найближчому оточенню). Хочеться почути ваші думки, які ви бачите способи виходу держави з війни. Одразу скажу, що в мене, очевидно, немає особистої думки щодо мобілізації, бо я нічого не розумію в військовій чи економічній справах. Я нікого не засуджую. Ні тих, хто виїхав. Ні тих, хто не воює. Я сама багато разів думала про те, якби я була чоловіком (мені зараз 30, в мене немає, на жаль, трьох дітей (якби я сильно не хотіла 😁), в мене немає хронічних хвороб, а отже будучи чоловіком, я б повинна була б вже прийняти для себе це рішення. Але рішення в мене нема. Чесно зізнаюсь, мені навіть думати про це страшно. Тож, я попрошу вас розлого описати свою думку. Дуже цікавить думка всіх, а також людей, які проти мобілізації, за відкриті кордони, проти тцк, коротко кажучи, як повинна діяти держава і чому вона по вашому так не діє чи в чомусь помиляється. Дякую. (за образи один одного та агресію буду одразу банити, я попередила). Цьом 💋