​​"Уроки грецької" Хан ҐанОцінка: ☀️☀️☀️☀️☀️🙋🏼‍♀️ Повільний та концентрований текст, який мене підкорив. Від вражень я втрачаю мову приблизно так само, як головна героїня.В центрі історії дві людини: жодних імен, тільки уривки минулого, болісне теперішнє і непевне майбутнє.Вона втратила можливість говорити.Річ була не в голосових зв’язках чи об’ємі легень. Вона просто не хотіла забирати багато місця. Кожна людина забирає певний фізичний простір відповідно до маси тіла, але голос пробивається далеко за його межі. Вона не хотіла, щоб її «я» так ширилося. Він поступово втрачає зір.Ніч моїх очей, чорніша за чорнило, у якій майже немає різниці — заплющені вони чи розплющені Кожен з них адаптується до складних життєвих обставин, як може.Вона віталася, дякувала й перепрошувала очима, а не словами. Для неї не існувало нічого більш безпосереднього й інтуїтивного, ніж погляд. Це був чи не єдиний спосіб доторкнутися не торкаючись. І вони шукають відповіді на питання та якийсь спокій в давньогрецькій мові.Хоч книга і невелика за обсягом, але зачіпає ще багато тем: материнство з її бокуЩоправда, не можна ігнорувати того факту, що пів року тому вона втратила матір, а за кілька років перед тим розлучилася і, зрештою, її позбавили права опіки над восьмирічним сином. та еміграція і зростання між двома культурами — з його.— Коли ми щойно переїхали до Франкфурта, мама була постійно напружена. Як іноземці, особливо як помітні східні азійці, ми, на її думку, не мали права на жодну помилку. Це була нав’язлива, невротична тривога. Коли ми кудись їздили на вихідних, вона сварилася з батьком через найдрібніші речі. Історія читалася повільно, але це було неймовірно щемко, чуттєво, пронизливо й щиро. Напевно, щось пройшло повз мене через різні культурні та географічні контексти, але те, що я зчитала, дуже мені відгукнулося.#відгук ✅🙋🏼‍♀️