Мікро-рецензіяКарпенко СьогодніЧаси, коли Карпенка-Карого був кузнею талантів та класним місцем, не піддаються сьогодні фарт-чекінґу. Можливо, ніколи такого і не було, а це всьо піар, маркетинг та наїбалово. На фоні папетів на сцені, які не розуміють, про шо грають, аруть, не понімаючи нашо, на фоні режів, піком креативу яких є додати ДахуБраху в рандомний момент, задумуєшся: чим і нахуя ми займаємось. Але тут зʼявляється промінь розуміння — я не один це відчуваю. На День театру студентка влаштувала перформанс, де бігала як собака на четвереньках, догоджаючи всім, кого побачить, у надії, що перед нею режисер. Вона — собака режисера, я — собака режисера, і більшість тих, хто це читає, теж собаки режисера, бо нас виховують підлабузниками, попрошайками та людьми без облич. У нашому середовищі актор не має самоцінності, а моя авторська театральна євгеніка говорить про те, що і матеріал, з якого намагаються ліпити майбутніх копіпастиків народних та заслужених, — не те щоб першої свіжості. Я радію, що в цьому середовищі починають зʼявлятися явища, які сміливо можна назвати рсті рсте рста бу бу Джамба чіпі чіпі чапа чапа. І насамкінець, перефразовуючи Девіда Лінча: шариш за театр? — йди на хуй. *Текст написано на правах чорної піар кампанії по знищенню репутації карпухи (на гроші фонду сороса, рози люксебмург, а також за підтримки марка рубіо та під протекторатом султана Хайтема бен Таріка Аль Саїда - 🖤) Офіційно запрошуємо на день відкритих дверей до Київської (не) Муніципальної Естардно-Нігелістичної Академії. Адреса приймальної комісії: вул. Дафі-Резніковіча-дака молодшого 25-99