Історії українських козаків. | Татаро - козацькі союзи.🔥⚔️💪Оце була історія – не про любов із першого...

Татаро - козацькі союзи.🔥⚔️💪Оце була історія – не про любов із першого погляду, а радше про стосунки типу «то сваримось, то миримось». Саме так можна коротко описати те, що відбувалося між козаками й кримськими татарами в славні часи шабель, чайок і геополітики на кінських копитах.Хтось і досі уявляє, що як тільки козак бачив татарина — одразу сідав на коня й летів рубати, а татарин, побачивши козака — миттю хапав аркан. Але насправді все було не так просто. Вони сварилися, мирилися, ходили в походи разом, ділили здобич і навіть іноді вечеряли в одній юрті. Аби тільки спільного ворога мати. І щоб борщ був не гірший за плов.Уже в кінці XVI століття козаки почали накидати оком на Крим не лише як на джерело проблем, а й як на потенційного союзника. Ще трохи — і в листах писали: «Хане, а не хочеш з нами проти турка?» Той, ясна річ, трохи думав, трохи крутив вусом, а потім казав: «А чом би й ні, як платня добра буде».Згодом стосунки набрали серйозного оберту. Особливо коли один кримський претендент на ханську булаву, Шагін-Ґірей, сказав: «Козаки, рятуйте, бо мене з трону знімають!» І що ви думаєте? Наші почесні запорожці вирушили просто до Стамбула. Порубали, кого треба, налякали, кого встигли, і повернулися з подарунками, худобою та подяками. Калга хан не тільки обіймав їх за плечі, а й пригощав горілкою — власноруч. А козаки, зворушені, влаштували таку стрілянину на радощах, що половина татар вирішила — почалася війна.У 1624-му, під самісіньке Різдво, козаки й татари підписали формальний союз. І жодного слова про Варшаву! Все по-серйозному — «в разі нападу спільно відбиватись, не лізти одне одному на степ, а дружбу скріпити не лише словами, а й святими хмільними ритуалами».Звісно, не все було гладко. Історія не була казкою про ідеальне порозуміння. То татари раптом «забували» приїхати на козацьке повстання, то козаки писали їм гнівні листи на кілька аркушів. А ще був момент, коли Шагін-Ґірей так заплутався у своїх союзах, що козаки вирішили переобрати старшину й надіслали хану листа з погрозами в стилі: «Як не перестанеш дурити — прийдемо знову».І все ж, у 1630-х роках знову почалися спільні авантюри. Козаки й татари билися разом з мурзами, ділили трофеї, ночували в одних таборах. А коли Павлюк, той самий, що на гетьманство зазіхав, зібрався проти Варшави — знову шукав підтримки в ханській юрті.Про ці союзи говорили не лише на Січі, а й по всій Європі. Навіть у шинках і на базарах шепотіли: «Кажуть, під Корсунем вже стоїть чотири тисячі татар, і не для набігу, а для підтримки козаків». Хоч не все з того збулося, та сама ідея була вже промовистою: у стосунках із кримськими татарами запорожці були не лише рубаками, а й дипломатами не гіршими за європейських послів.А потім — історія закрутилася ще більше. Досвід цих союзів не минув дарма. Бо саме він дав підґрунтя для того самого великого союзу Хмельницького з Іслам-Ґіреєм. І якщо хтось іще думає, що козак і татарин — то як вогонь і вода, то хай почитає про ці справи й послухає, як у степу лунали співи і трембіти — поруч із кримськими тулумбасами.Отак от і жили: з шаблею — на поготові, з листом — у кишені, з ворогом — по сусідству, а з колишнім ворогом — за одним казаном кулішу. Бо на Січі, як і в Криму, знали: головне — мати добрий план, ще кращого союзника і запас горілки про всяк випадок.Поділися постом та не забуть про👍