ЛІТЕРА ЇЇ — тринадцята літера українського алфавіту, яка є однією з його характерних особливостей серед сучасних мов, що використовують кирилицю.✴️

У пам’ятках давньої писемності можна простежити існування знака «и» та різноманітних надрядкових позначень над ним — крапок, рисочок, дужок. Уже в «Ізборнику Святослава» (1073 р.) бачимо графічне позначення звука [йі]. У «Пересопницькому Євангелії» (XVI ст.) позначення цього звука графічно наближається до звичної нам літери «ї».✴️

Літеру «ї» використовував у своїх працях і Григорій Сковорода. Щоправда, не для позначення звука [йі], а в тих випадках, де «ї» вживалася в церковнослов’янській мові. Це було пов’язано з духовною освітою філософа.✴️Леся Українка писала свій псевдонім і з літерою «ї», і з «і», а в рукописах творів Тараса Шевченка на місці сучасної «ї» використовувалися літери «и» або «і».✴️

Був у літери «ї» й непримиренний противник — Іван Нечуй-Левицький, який вважав її штучним нововведенням, запровадженим у наддніпрянських виданнях Михайлом Грушевським.✴️

Лише у XX столітті, після проведення кількох мовних реформ, український алфавіт отримав остаточно закріплене графічне позначення звука [йі] — літеру «ї». Цей пост російською тут :)