Українська мережа за права дитини | 30 січня у Страсбурзі відбулася зустріч Парламентської мережі з пробле...

30 січня у Страсбурзі відбулася зустріч Парламентської мережі з проблематики становища українських дітей ПАРЄ, присвячена умовам, у яких перебувають діти на тимчасово окупованих територіях. Від УМПД виступила психологиня Наталія Мезіна, яка працює з поверненими дітьми.Головне з виступу:📍 Фахівці УМПД вже повернули понад 230 дітей.Організація продовжує роботу, попри всі складнощі, використовуючи різні механізми повернення. Кожна така операція вимагає індивідуального підходу, взаємодії з родинами, правозахисниками та міжнародними партнерами.📍 Врятувати дитину з окупації часто складніше, ніж із депортації.Сьогодні понад 1,5 мільйона українських дітей залишаються в зоні ризику на окупованих територіях. Блокпости, допити, фільтрація, ризик бути розлученим із рідними – це повсякденна реальність дітей на тимчасово окупованих територіях. Окупаційна влада контролює їхнє пересування, змушує мовчати, а в деяких випадках навіть погрожує тим, хто намагається повернутися додому.📍 Окупанти не просто контролюють дітей – вони змінюють їхню свідомість.Сьогодні росії не обов’язково вивозити дітей, щоб позбавити їхньої української ідентичності. В окупаційних школах дітей карають за українську мову, змушують співати військові пісні, вчити фальшиву історію. Вони перебувають під постійним контролем, їм нав’язують російське громадянство, змінюють документи. Старших дітей відправляють у воєнізовані табори, де готують до служби в армії.📍 Сексуальне насильство – одна з найстрашніших загроз для дітей.Дівчата, яких вдалося повернути, свідчать, що боялися виходити з дому через загрозу зґвалтування російськими військовими.📍 Супровід дітей після повернення – ключовий для їхньої адаптації.Після повернення діти потребують довготривалої підтримки. Українська мережа за права дитини допомагає їм відновити зв’язок із родиною та повернутися до нормального життя. Багато дітей бояться говорити про пережите, тому створення безпечного простору та індивідуальна робота з ними – критично важливі.