Речі є доконечна приналежність життя. Жити — це вважати на речі і зживатися з речами. Людина повинна опанувати речі, перемогти косну нерухомість речей, втілити в речі частину свого життя.Кінець-кінцем це дрібниці: поставити на піяніно квіти, придбати каламар, переставити меблі, подбати, щоб вимили вікна, повісити лямбрикони, витерти порох з книжок, стільців, піяніна, прибрати зі столика в кутку кімнати синього Греца, брудний посуд, пляшку з гасом, шматки хліба, невитертий почорнілий ніж, масло в пергамені, чайник, цукор у папері, пообмітати павутиння з ніжок фотеля, викинути розбитий і притрушений курявою абажур. Це все дрібниці, але ці дрібниці роблять кімнату й життя невлаштованим, безладним і чужим.✍️📚 В. Домонтович «Доктор Серафікус», 1929 А ще, опанувати речі необхідно для того, щоб переїзди не здавалися апокаліпсисом. Думаю, що Петров-Домонтович добре про це знав, чисто по роду своєї діяльності. 😉👩‍🎨🎨 Карло Звіринський «Дрібниці», 1965 Фірмова фішка Звіринського, учня і соратника Романа Сельського — малювати набори речей, які складають картину світу. У нього багато таких картин, навіть малюючи берег моря або ніч, він малює речі — унікальний погляд на світ! В коментарях покажу ще пару прикладів.👇