📖🫣 Чи боїться Валерій Пузік мурах?Ключовою рисою мілітарних горор-оповідань мені видалося те, що автори говорять про власні страхи — принаймні, так здається. Це стирає межі між уявним і реальним, і як наслідок — з’являється ефект залученості та довіра до історії. Спільне майже для всіх: герметичність, сленг, дистанція між цивільними та військовими. Коротко про кожне: Пузік: Межовий стан наряду зацінив, локація перфектно горорна, розв’язка не з тих, що я люблю, але думав багато.Мартинюк: Приємно здивував ювелірною точністю передачі військового побуту. Цікаво, об'ємно і, як не дивно це звучить, позитивно.Дерев'янко: Ідеальний стиль, ідеальні образи і метафора кольорів, впізнавана авторська фішка з повторюваною ідеєю у кінці розділів. Дуже добре пропрацювана тема сімейних стосунків військовослужбовців. Ужасний: Один з моїх улюблених тропів у виконанні одного з улюблених горористів. Впізнав у Монахові сержанта-побратима. Насолода від цього твору. Рудий: На мою думку, оповідання «Межа» — взірець мілітарного горору. Тут закладено стільки страхів, що тільки лічи. Читається на одному диханні. Моє найулюбленіше у збірці, я хочу читати Федора ще!Брильова: Дуже цікавий детектив-горор з боєвичком, квазі мілітарний. Обов'язково читатиму роман Брильових, відчуваю хист авторки до жанрової прози.Кац: Найбільш імпресіоністське оповідання збірки. Події трохи вислизали крізь пальці, але пробрало.Лір: Запропади, меноніти Запоріжжя, і Лір — один з найкращих оповідачів у сучукрліт. Шикарне. Цитата: Можливо, когось і цікавить пітьма, але в нас борт лише з денною камерою. 💪💪 Збірка рівня «шедевр на роки». Я вражений. Дуже хочу, щоб таке виходило щороку. Дякую всім авторам!