📘🍓 Кожен розділ у новому романі Ганни Городецької починається словом «часом». Люблю книжки Ганни — вона завжди придумує щось несподіване. Крім того, це завжди хороша проза, авторка має чудовий індивідуальний стиль. Метафоричність нової повісті видно вже з анотації: Надія працює в готелі на острові. Вона живе там уже давно, тож, здається, призвичаїлась до нового ритму життя. Проте на острів прибуває щоразу більше переселенців, які часто не можуть навіть вийти з автобуса — тримаються за минуле, яке заледве вмістили в одну валізу. І цим людям потрібно допомогти адаптуватися, прилаштуватися до чужого простору.Острів здається тихим, але за цією тишею та спокоєм — втома, розгубленість і вперте бажання вижити. За тихими розмовами біля теплого каміна, за чаєм у маленьких чашках — очікування й питання: хто ти тепер? І скільки часу потрібно, щоб острів прийняв тебе за свого? 😻 Мені це дуже цікаво. Придивіться тут👉 https://starylev.com.ua/knyga-na-zaxid-vid-mista✍️ Мої відгуки на попередні книжки Ганни Городецької: тут «Інклюзія», тут «Господь не любить веганів».