«У будові рослин проявляється найбільша і найвища мудрість». Уляна Кравченко «Хризантеми», 1930-ті (видання 2026) Дуже гарно й ні на що не схоже. Так багато краси! Першу половину кайфував, другу — дещо нудьгував, але це було дивовижне читання. ✍️ Це спогади про підліткові роки, які зібрала по клаптикам авторка вже у 70-літньому віці, перебуваючи в еміграції. Це погляд з іншого світу як у сенсі часу, так і географії. Дивовижним є те, що людина, не обізнана в історії, читаючи цей текст, могла б подумати, що події відбуваються у незалежній Україні — такий сильний тут національний дух, культурна складова і такий це прогресивний феміністичний текст. Але описуються події у часовому проміжку між Валуївським циркуляром і Емським указом — часи найбільших утисків українського всього. 🤩 За стилем — це мова, по вінця наповнена художніми образами, часом переходить у поезію в прозі. Уляну Кравченко надихають квіти, для неї вони і символ, і розрада, і ностальгія, вона пише про них повсякчас, і це одночасно красиві й філософські абзаци. Героїня Марта також закохана у музику, і те, як авторка конвертує у текст музичні звуки і відчуття — взагалі унікальна річ, ніколи такого не читав. 🌺 І це дуже феміністична проза — головна героїня мислить незалежно, думає про те, що «творити треба себе — з себе», бачить нову жінку «femina nova», аналізує проблеми творчості жінки, особливо у музиці. При тому, все це класно написано і цілком позбавлено грубої декларативності: Нові плани! Матримоніальні пропозиції! Ніхто не винен, що так є. Але я теж маю свої плани!.. 💐 Словом, проза не для новачків. Сюжету тут немає, але є цікавенька квазілюбовна лінія, яка починається з балу, вельми аморального, за нинішніми мірками. Я дуже задоволений, попри деякі позірні недоліки — клаптиковість і нуднувату другу частину. Але кінець моцний. Цитат виписав безліч, видання Vivat — неймовірне. ❤️Творити! Тони! Слова — як квіти, я люблю їх! Укладати букети з польових квітів, співати симфонію білих сніжинок.