«Ненавиджу сі тісні простори, сю безкінечність, що обмежує». Гнат Хоткевич «Камінна душа», 1911Ми: Степан Радченко — найбільша паскуда української літератури.Гнат Хоткевич: потримайте моє пиво. 🍺☠️ Хоч «Камінна душа» і написана за 17 років до «Міста», але вітайте Дмитра Марусяка — опришка і монстра у образі молодого Кевіна Костнера. Хоча, з цим можна посперечатися, як і з тим чи був цей шлях вимушеним чи омріяним. Почитайте і вирішуйте самі. ❤️‍🩹 Всі жіночі персонажі — Маруся, Олена і особливо Катерина, дуже різні, дуже мені полюбилися. За всіх серце крається, але почитайте самі. ✍️ Загалом, це соціальна драма, але і пригодницька гуцульська повість, яка грає всіма барвами Карпат. Тут багато контекстного сексу: Хоткевич утримався від технічних подробиць, але про нього постійно йдеться. Описи карпатської природи і природної стихії, або навіть кладовищ — просто взірцеві, не пропустив жодного. Ну і діалект, яким розмовляють дійові особи — любов! Читається дуже легко. ☝️ Те, про що автор не говорить прямо, але воно звучить — загальна неосвіченість населення, одночасно багатого традиціями, життя культурно збагаченого народу у чужій державі, дилема нелегального опришківського життя проти військової служби чужій державі, жінок різних соціальних статусів у патріархальному суспільстві. ❤️ Шедевр без всяких але. Дуже #раджу_почитати всім.