Чорногора, Чорногора! Ось вона, Чорногора!.. Ось вона, се таємне джерело всіх рік, і потоків, і всіх народних казок, страшних переказів, легенд і ідеалів. Ось гніздо дощів, хранилище снігу, віковічне притулисько всіх озимнених і занадто гарячих! От де всі оті «Нечисті місця», «Прокляті озера», «Чортівські доли», «Дідчі верхи», всі зарослі непроходимим жерепом страшні полонини, зі схованками для ведмедів, вовків, диких кабанів і опришків! І віковічні дебрі непробитні, повні страхів непотривоженого притулку темних сил; і урвище скал з витоптаними могутньою ногою, вигризеними зубом слідами боротьби кентаврів; і вічний сніг, і виття звіра уночі, і буря, і далекий вистріл, що несеться потім з незрозумілою бистротою, б’ється об усі груди, об усі верхи, і скелі, і щити лісів.✍️📚 Гнат Хоткевич «Камінна душа», 1911 Я продовжую читати, з «Камінної душі» я міг би робити такі дописи чи не з кожної сторінки. А у цьому описі не просто споглядання, а знову ж таки страх і благоговіння, цей абзац — цілий етногорор, прочитайте. 👩‍🎨🎨 Роман Сельський «Чорногора», 1972А сьогодні ще, тим паче, день пам’яті мого улюбленого художника. Тож, все вчасно. І вид Чорногори у Сельського теж загрозливий, на контрасті з яскравою природою на першому плані. Файно!