«Від тата пахне асфальтом та інструментами, і в мене лоскоче в животі. Так пахне вокзал і поїзд у Горлівку». Юлія Птах «Спів/життя», 2025Це класно! Дуже радію, чудовий дебют! Світла ностальгія, 90-ті, але цього разу інші. Мені здається, що це дуже хороша книжка. Мені так тепло всередині, і серце прискорилося рівно так, як я люблю. 👀 Книжка для уважного читання. Юлія не розжовує хто тут кому хто, ви все зрозумієте самі (персонажів багато). І це мені сподобалося, бо у Юлії це вийшло — сімейна сага на 4 покоління на 180 сторінках. Зав’язка сюжету — розглядання родинних фото (гарна, інтимна метафора) наймолодшою донькою родини, яка повертається в Україну. Чому повертається? Ви знаєте відповідь. ✍️ Дуже хороша, не надривна рефлексія на війну і життя переміщених осіб, з героями мого покоління: вони мислять цитатами з пісень Території А і співають їх на кухні під гітару, для них 90-ті — це не тільки злидні, а й купа світлих вражень юності, вони нікуди не хочуть звідси їхати. Юлія Птах дивиться на нас дорослих через лінзу тієї нашої юності, і як же мені сподобалась ця проєкція! ❗️Зенику (звертаюся до Зіновія Карача), надія на тебе, розкажи Анжеліці Рудницькій, що ця книжка їй дуже потрібна, їй сподобається! І тобі також! 🫶💙 Крім того, це класно написано. Хвацький імпресіоністський текст, нічого зайвого, все точно в ціль. Не схоже на дебют. Дуже #раджу_почитати, якщо ви не проти повільного вдумливого читання без сюжетних каруселей. P. S. У книзі дуже багато музики, в кінці є плейлист з QR-кодом, але там не всі згадані пісні!