«Всі труднощі, невигоди, перепони, тільки збільшували мою спрагу. В моїх мандрівках, з краю до краю, я ніде не зустріла раю, якого сподівалася. Зате іноді, хоч здалека, схопила кілька відблисків земного щастя, яке тепер має для мене більшу вартість, ніж уявлені раї». Софія Яблонська «З країни рижу та опію», 1936У 1932-1935 роках Софія Яблонська приїжджає за контрактом у Китай та Індокитай для створення кінорепортажів і записує нариси про свої пригоди та відкриття. З цього і вийшла ся книжка. 😁 І пригоди тут — не перебільшення. Яблонська — безстрашна авантюристка, у хорошому сенсі, вона не боїться ані піратів, ані повені, ані блощиць. Вона ексцентрична і ненаситна у своєму прагненні нового, знаходить способи фільмувати людей, коли розуміє, що добровільно вони не покуватимуться фотодияволу. Не буду пересказувати, треба читати/слухати. 🧐 Яблонська вдумлива і чутлива — вона докопується до суті речей, глибоко розбирається у китайському землеробстві, порівнюючи з українським, досліджує культурні особливості, розповідає цікавинки, які часом вражають (наприклад, про масовий збір людських екскрементів вздовж доріг заради добрив). Ну і взагалі, Яблонська — саме та особа, яка іде туди, де страшно. І цікаво. ✍️ Написано все це яскравою галицькою говіркою, дуже щиро і відкрито. Не варто чекати від цієї книги наскрізного сюжету, відповіді на всі запитання, або пояснення всіх мотивацій. Це подорожні нариси, і якщо ставитись до них саме так і не приміряти все описане на сучасну мораль — ви отримаєте задоволення. А ще, тут є глибокі діалоги з китайцем, які Яблонська веде, курячи з ним опій. Шикарне протиставлення східної і західної культур, яке виливається у цитати типу: Смерть людини — це одна секунда, тоді коли її життя — це довгий ряд терпінь. Щасливі ті, що вміють викрасти з нього кілька хвилин радости. 🎧 Я з великим задоволенням прослухав у Underbooks, #раджу_почитати або послухати. Хоча б з тих міркувань, що це унікальний текст про світ, якого більше не існує. Нічого подібного ви не знайдете.