📖👀 Відгук на «Маятники» Віталія Живого. Я оцінив колосальний ентузіазм, з яким написана ця книга, сотні відсилок до кіно, літератури і музики, десятки вкручених дуже розумних слів там, де можна було просто говорити по-людськи і описи, описи, описи, описи всього. Якщо коротко — це роман про важкий вихід зі стосунків, рутину маятникового працівника і різні види надмірних зацикленостей. 👌 Про хороше: Віталій вправно пише, це читається, ідея книги шикарна, мені взагалі хочеться читати такий сучукрліт — про звичайних притрушених людей (а хто з нас не такий?) у звичайних обставинах, такі книжки реально потрібні. 👌 Ще з хорошого: у романі огидний головний герой. Це гік-інтелектуал, який любить жінок, але не поважає їх. Але це круто, я люблю, коли зі сторінок видно мудака.☝️Про погане: тут забагато буквально всього, автор нестримний, він не жаліє читача. На мою думку, ця книга мала б бути вдвічі меншою. Розмови про жінок — герої можуть бути мудаками і висловлюватись огидно, але у цій книзі є враження, що оповідач мислить десь так само, це розчаровує. ☝️ Думаю, основна проблема цієї книжки — те, що вона написана у 2007-2017 роках, а видана у 2025. 8 років тому вона читалася б значно краще, а тепер — ні, тепер усе інакше (ось відсилочка від мене😉). 🤌 Пане Віталію, я думаю, що вам треба писати ще, але врахувати недоліки цієї книги. У «Маятниках» буквально все зайшло занадто далеко, це надмірна книжка. Може, тепер спробуйте щось схоже, але про поїзди? Я б почитав! 🎬 Але! #раджу_почитати кіноманам, для вас тут рай! Тут чи не на кожній сторінці відсилки до кінокультури, які часом змінюються згадками письменників і музикантів. Я не кіноман — можливо, у цьому моя проблема. #сучукрліто