Так безсило упали червоні кінціРізнобарвної хустки з похилих раменНа заломлені руки — мов крилаЗакривавлені мертвого птаха.Поцілунок (такий непотрібний)Ліг на м'які покірні уста(Мов зів'ялий пожовклий листокНа холодну, мертвіючу землю)...Не здригнулась. Очей не звела.Скам'яніла. Ні слова, ні звуку...— Ха-ха-ха...— Це остання любовІ найперший її поцілунок.✍️📚 Василь Еллан-Блакитний «Краплини крові», 1915Сьогодні Всесвітній день поцілунків, всіх вітаю! 😘Це частинка цікавого раннього вірша Еллана – всього 3 роки, як він почав писати. Навчаючись у Чернігівській духовній семінарії, він відвідував «суботи» (літературні вечори) у вітальні Михайла Коцюбинського, де, як пишуть, його перші вірші «майстер прийняв з доброзичливою увагою». Ось і тяглість поколінь. 👩‍🎨🎨 Олександр Ацманчук «Політ», 1965 Одеський радянський художник, Ацманчук виділяється стилем. Почуття, свобода і перетворення двох постатей у поцілунку на яскравий вогонь — так характеризують найвідомішу роботу митця, і тут не посперечаєшся — вогонь! 🔥