📖💙 Хотів-бо я виписати згадки про Україну і показати їх вам. Але їх тут так багато, що це не має сенсу! Просто знайте, що Оксана Мастерс постійно думає про Україну, вважає себе українкою, вважає, що виступає одночасно за дві країни. Її ніхто про це не просив, державна машина майже фізично знищила її у 90-х, але їй пощастило і вона пишається своїм походженням. Це абсолютно ірраціонально. ✨ Вона програє змагання і тішиться, що українці вище за неї у першості. ✨ Вона біситься, коли її оголошують, як спортсменку радянського походження. ✨ Вона витатуювала свої ініціали українською ще у юності. ✨ Вона постійно декларує, як пишається тим, звідки вона родом і що вона також представляє Україну на аренах змагань. 💛 І ще півтора десятки прикладів. Просто знайте, що у цій книжці дуже багато любові до України від людини, якій Україна не дала нічого, крім пекельних моральних та фізичних страждань. Чисто щоб правильно оцінювати людей типу «ця країна мені нічого не дала».👇 Ще один доказ — у коментарі.