Зґвалтування | Феміністки | Емігранти У Європі вже давно склалася дивна, майже шизофренічна картина. Феміністичні організації роками будують образ типового ґвалтівника як білого чоловіка середнього класу. Це не випадковість. Це прямий наслідок ідеологічної основи цих організацій, а саме: інтерсекційного фемінізму.Якщо ти почнеш говорити про реальну статистику, — що в країнах із високою часткою неєвропейських мігрантів в мусульман рівень зареєстрованих зґвалтувань у рази вищий, — тебе миттєво звинуватять у расизмі та ісламофобії.Подивіться на цифри:Швеція, — 60–90+ зґвалтувань на 100 тисяч населення при 15–20 % неєвропейського населення і 8 % мусульман. Велика Британія, — ще вище, під сотню. Франція, Данія, Австрія, Бельгія — теж високі показники при 8–15 % неєвропейців. А тепер порівняйте з Польщею, Чехією, Румунією чи Україною, — 1–7 випадків на 100 тисяч при частці неєвропейського населення в кілька відсотків. Кореляція очевидна. І це лише зареєстровані випадки. Реальна картина ще гірша.Але більшість впливових феміністичних структур у Західній Європі продовжують виступати за ще більше відкриття кордонів. Вони або ігнорують статистику, або пояснюють її «соціальною нерівністю» і «расизмом поліції». Коли трапляються гучні випадки, — Кельн 2015/16, британські “grooming gangs” у Ротергемі та Рочдейлі, серії нападів у шведських містах, більшість з організацій або мовчить, або намагається змістити акцент на «біле насильство» і «токсичну маскулінність». Страх бути звинуваченими в расизмі виявляється сильнішим за захист жінок.Є й прямі кейси, коли це торкалося самих феміністок. У Німеччині та Швеції були задокументовані випадки, коли жінки з «феміністичного середовища» ставали жертвами мігрантів, а публічне обговорення етнічного походження нападників одразу стикалося з тиском з боку власних же кіл. У Британії довгі роки місцева влада і частина лівих організацій закривали очі на організовані групи пакистанського походження, які роками ґвалтували білих дівчат, саме через страх «ісламофобії». Коли правда випливла — виявилося, що політична коректність коштувала сотень жертв.В Україні ситуація трохи інша. Тут інтерсекційна ідеологія ще не така глибоко вкорінена, як на Заході. Зате добре працює інший механізм: меркантильний грантовий. Західні фонди вже зараз активно фінансують «гендерні» та «антидискримінаційні» проекти. Логіка проста: якщо завтра в Україні почнеться масовий прийом мігрантів з Африки та Близького Сходу, під це одразу відкриються нові програми, тренінги, «інтеграційні» ініціативи та «протидія ненависті». І ті, хто сьогодні наполегливо проштовхує наратив «відкритих кордонів» і «толерантності», чудово розуміють, що саме на цих темах можна буде добряче заробити і сидіти на потоках довгі роки. Ідеологія тут швидше інструмент, а головним інтересом є гроші. Підсумок простий. Поки феміністичні організації захищати ідеологічну чистоту сильніше, ніж реальних жінок. Немає мусульман з мігрантами — немає і зґвалтувань.