🇺🇦🫡 Загиблий капітан – Герой України: спас поранених і віддав свою каску бійцю – Здавайтеся! – кричали з тієї сторони, припинивши на кілька секунд обстріл. – Вас мало і ви всі приречені. Капітан Петраківський і сам знав, що перевага в живій силі і озброєнні на тому боці. Але знав він й інше: з хвилини на хвилину на трасі, до якої рукою подати, з’явиться колона, на яку – в разі їхнього відступу – бойовики перенесуть вогонь. Отже, треба стримувати їх якомога довше. – Якщо відступимо, на нашій совісті буде смерть багатьох наших хлопців, – каже офіцер. – Триматимемося до останнього набою: загинемо, а не відійдемо. Побачивши, що мол. сержант О. Рябчич без кевларового шолома, віддає йому свій. Вже потім, після бою, з’ясується, що саме в цей шолом, якого офіцер віддав підлеглому, влучило >10 осколків, але він витримав, цим самим врятувавши життя солдату… Але голова капітана незахищена, і в неї влучають кілька осколків. Кров заюшує очі, обличчя, але він продовжує поливати ворога кулеметним вогнем. Сержант І. Голубка перебинтовує командиру голову і той продовжує бій. З’являються перші поранені. Капітан Петраківський, попри тяжке поранення, евакуює у більш-менш безпечне місце В. Ігнатьєва та І. Дмитренка. А згодом й інших, надавши їм першу медичну допомогу і, як скажуть потім лікарі, врятувавши їм життя. – У тім бою ми втратили двох товаришів, – згадує Вадим Ігнатьєв. – Але втрати були б значно більшими, коли б не професіоналізм нашого командира. Сьогодні, “прокручуючи” в пам’яті ті події, розумію: він просто неймовірно швидко зорієнтувався у надскладній ситуації і обрав єдине правильне рішення. Саме завдяки йому ми зуміли не лише вибратись з тієї пастки, а й – великою мірою – не дали ворогу “пошматувати” нашу колону. 🇺🇦 «Подвиг розвідника» (28.08.2016); ГУР МО України про спецназівця ОЦ СпО «Захід» Олександра Петраківськогоukrain1an ꑭ division