​​На українських ринках з'являється перша полуниця, наші підприємці готуються обвалювати фруктово-ягідні ринки сусідніх країн, тож хочеться написати про садові традиції українців та економічні засади фруктової економіки.

Пише відомий дослідник Хведір Вовк у "Студіях з української етнографії та антропології": «Вертаючись до оброблення грунту, слід сказати ще хоч кілька слів про городи та садки. В дуже далекі часи, коли Київська Русь ще тільки прочищала собі місце в лісах, городина та овочі були дуже рїдкї; їх треба було привозити від Греків, Але в князівський період вже згадуються лаврські городи та городники, що садили гарбузи, фасолю, часник та цибулю, сіяли мак тощо. У печерських ченців були й сади … Мабуть, на початках все це було в дуже незначному розмірі, але, явна річ, було цього тут більше й траплялося воно частіше, ніж на північно-східній Русі. В козацький період ми вже знаходимо пишний розквіт городництва та садівництва по цілій Україні. Павло Алеппський, описуючи свою подоріж через Україну, з захопленням говорить про розкіш ні просторі лаврські сади, що … вздовж цілої дороги від Василькова до Київа,— «що їм числа нема, що в них росли вишні, сливи, абрикоси, горіхи та шовковиці та виноградні лози» Лози ці давали «вино темно-червоне, що його розвозили з цього манастиря (Київської Лаври) до всіх церков козацької землі».

Це багацтво на сади не було, однак, привілеєм самих тільки печерськнх ченців, а спостерігав його Павло Алеппський скрізь. «Кожна хата в козацькій землі оточена садками; огорожа з вишень, слив та инших дерев, а земля засаджена капустою, морквою, редькою, петрушкою, латуком тощо». Ця закоханість українців у садках та городах …, села, що літом просто потопають в садках, це й досі є етнографічною рисою, що різко відзначає українців од великоросів, бо великоруські села вражають відсутністю всякої зелені,— і, навпаки, наближає українців до південних слав’ян, що їх хати також оточені квітами та деревами. Але на Україні справа не обмежується самими садками навколо хати; при найменшій земельній спроможности українці завжди заводили Й заводять сади навіть поза межами обійстя, головним чином на лісових полянах. Ціла частина Чернигівщини на південь од Десни, як свідчить А. А. Русов, вкрита суцільними овочевими садами, що в добрий рік дають дуже значний прибуток. Те саме бачимо й на Полтавщині, де тільки три села Зіньківського повіту самі постачали щороку на ринок понад півтора міліонн самих тільки яблук. Поділля, ще багатше на овочі, широку виряджає цілі потяги сушні до Київа, Петербурга та Варшави. Навіть на Волині, судячи з останніх виставах, провадиться дуже інтенсивне садівництво, звичайно, не на півдні. На Київщині на чотири міліони десятин приладам 19 000 десятин садів, що служать як домашнім, так і промисловим цілям. До Києва звозять силу яблук, слив, груш, вишень, волоських горіхів, та абрикосів...»

Звісно, така сила-силенна садовини та городини впливала і на кулінарні традиції, і на добробут, і на естетичні вподобання народу, бо сам зовнішній вигляд квітучої доглянутої землі добре впливає на психологію.

На фото – класична побутова тема купівлі свіженьких кавунів із баштану – традиційної «підробіток» у сільській місцевості.