​​Подивіться на цю цікавинку з музею Самоврядування в Кам’янці-Подільському. “Клятвена обіцянка” - це взірець присяги, яку складали члени міської Думи, яка була організована для вирішення поточних місцевих справ, судових і частково податкових питань за прикладом інших схожих установ в цьому місті після того, як землі Подільської губернії увійшли в склад Російської імперії після остаточного розділу Польщі:*Клятвенное Объявление. *Я ниже именованный, обязуюсь и клянусь Всемогущим Богомъ, пред Святымъ Его Евангелиемъ честнымъ и животворящимъ Крестомъ въ томъ, что по делу по которому призванъ и спрошенъ буду, покажу самую сущую справедливость ничего нужного не утаивая, а лишнего неправды ни для дружбы, родства, подарковъ ниже страха ради угрозъ, и посулы, но все что знаю покажу чисто и явно, какъ мне предъ Богомъ и страшнымъ Судомъ Его ответъ дать должно; будетъ же несправедливо что покажу или утаю то, да накажетъ меня Господь Богъ, въ семъ и будущемъ вѣцѣ тѣлесно, и душевно. Въ заключение сей моей клятвы цѣлую слова Св. Евангелія и Крестъ Спасителя моего. Аминь. 1852 года Октября 15 дня “ “Думу” утворювали за взірцем вже схожих установ в інших частинах імперії, але, щоб позбутися впливу на місцеві справи нелояльного населення конкурсні умови для бажаючих бути обраними були більш жорсткими. З міста в 22 тисячі населення до виборів було допущено всього 132 особи - дворяни, офіцери, чиновники та багаті комерсанти, з яких і обрали 30 “гласних” - членів Думи, що перед зайняттям посади і повинні були скласти цю саму присягу. Зараз її текст може викликати лише іронічну посмішку у читача, що вже звик до постійних злочинів з боку сучасної влади і неетичної поведінки деяких з її представників. Але все ж таки оцініть, що ще 200 років тому представники еліти того часу, переважно віруючі, доволі серйозно відносилися до своїх обов’язків і для них цей текст міг стати реальним стримувачем.