​​Яку трагедію з історії українських земель не торкнися, майже завжди можна знайти українців, що знаходились по різні боки тієї ситуації. Візьмемо хоча б страшні події 30-х років минулого століття.Так, на світлині зліва можна побачити історію звичайного рядового українця, чиє життя було зламано системою у 30-х роках. Нажаль, це типова історія того періоду, про що зараз є багато досліджень. А от справа - фото стенду з експозиції музею Голодомору з Меджибізького замку на Поділлі. Тут можна побачити перелік прізвищ людожерів-організаторів масових вилучень хліба в УССР, що прирекли мільйони людей на смерть. І серед типово російських та єврейських прізвищ бачимо чимало українських...І якщо від перших в принципі можна було не очікувати жалості до, власне, чужого їм народу, то як там опинились українці? Насправді багато партійних діячів-українців за походженням в свій час підтримали більшовиків або через ідейні переконання, або, що частіше - через можливість зробити кар’єру і піднестись так високо, як вони і не мріяли за часів імперії. Більшість партійних діячів та працівників НКВС того часу походили з тих самих сіл та маленьких містечок, мешканців яких вони потім без зволікань приносили в жертву панівному більшовицькому режиму. Якщо подивитись документи з архівів НКВС того часу, виставлені в цьому ж музеї, можна побачити ще дуже багато типово українських прізвищ, якими ці доповіді підписані. Відчуття влади, можливість більш високого рівню життя та солодкі пайки були для них ціннішими за життя та добробут власного народу. Трохи нагадує нинішню ситуацію, де на кожному кроці можна зустріти чиновника-розкрадача коштів, корупціонерів на крові наших військових та мирних громадян тощо.Але справа в тому, що якщо дослідити подальше життя цих “діячів”, то в них із іншими сталінськими катами є ще одна спільна риса. Це дата смерті - 1937-1938 роки, коли під час репресій поряд із звичайними людьми знищувався також весь апаратно-номенклатурний мотлох, який ще вчора упивався власною владою. Така історична доля усіх зрадників.