Міністерство культури України внесло «Традицію серпанкового ткацтва» до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України

Традиція зберігається передусім у селі Крупове Сарненського району Рівненської області та є важливою частиною культурної спадщини Рівненського Полісся.

Серпанок — надзвичайно тонке, легке й прозоре лляне полотно, виготовлення якого потребує спеціальних знань і майстерності. Традиційно його ткали вручну на кроснах із тонкої лляної пряжі, а з готового полотна створювали сорочки, спідниці, фартухи, намітки та інші елементи традиційного вбрання.

Серпанкове ткацтво — комплекс знань і навичок: від підготовки сировини та ниток до ткання, крою й оздоблення готових виробів. У родинах ці вміння передавалися від покоління до покоління — насамперед від матерів і бабусь до дочок та онучок.

Сьогодні одним із головних осередків традиції залишається село Крупове. Тут працюють носії та майстрині серпанкового ткацтва, які зберігають традиційну технологію та навчають інших. До цієї роботи також долучаються місцеві заклади культури, громадські організації, дослідники та майстри з інших громад.

Для подальшого збереження традиції передбачені дослідження й документування, майстер-класи, виставки, культурно-освітні заходи, підтримка майстрів і залучення молоді. Також планується створення цифрового архіву, проведення експедицій та підготовка освітніх матеріалів.

Внесення традиції до Національного переліку сприятиме збереженню унікальної технології, підтримці її носіїв та передачі традиційних знань наступним поколінням.

Джерело: Мінкульт