Великдень для українців - це не лише християнське свято, вшанування весняного рівнодення чи мистецько-гастрономічна практика. Це свято, що веде до єднання: на рівні родини, коли йдемо до близьких на "розговіння", граємо в битки і зичимо одне-одному "це свято пережити та наступного дочекати"; на рівні села чи міста, коли йдемо до церкви або гаю на гуляння; в межах цілої країни, коли ще з часів УПА бажаємо "Христос Воскрес - Воскресне Україна", вояки якої шанували це свято не менше, ніж козацтво у попередні століття. Великдень - це диво єднання, коли кожна родина долучається до випікання пасок, фарбування, писання, крапання і драпання яєць. Цим українці продовжують тисячолітню традицію, яка живе, попри заборони окупантів в різні часи. Мистецьке довершення писанки продовжує дивувати увесь світ, хоча люди не завжди здогадуються, що саме так українці демонструють своє захоплення відродженням, воскресінням та переродженням бога, світу і самих себе.Зичимо усім спокійного і світлого Великодня! Христос Воскрес!