Ісус Христос обіймає місто. Власники маленьких крамничок полюють на приїжджих. Неквапливо, перевальцем, відпочивальники оглядають принади раю. Вуйко Петро загубив ключі. По-українськи чемно, вже чверть години, блаженні спраглі та голодні чекають на пунктуального продавця біля листка з виведеним синьою ручкою написом «Буду через 5 хвилин!!! Дзвоніть [номер нерозбірливо]». Голова йде обертом від вказівників, реклам та ароматів наливок і страв у кнайпах, що їх неможливо оминути. Дивна ця геометрія.Безмовні строкаті силуети глядачів обступили поважних партнерів навколо шахівниць біля бювету. Зітхнувши, виконує гравець черговий хід. Була б його воля, подумав би ще (грають-бо без годинника), та засудливо-запитальний погляд суперника повертає до реальности. Недорогі фігури епохи розвинутого соціалізму (ровесники гравців, як виглядає) вибивають чечітку на дошках у лише їм відомому ритмі.Припорошені машини стоять обіч звивистих карпатських вуличок цілими днями без діла. По-перше, тут усе близько, а по-друге, ніхто нікуди не поспішає. Час теж у відпустці. Курорт.