Знаєте, чому в Україні з 2022 року не було жодного Маршу Слави на Покрову?Тому що:1. Більшість учасників і організацій зараз у війську. Багато хто загинув, решта воює або служить. Усі сили й ресурси націоналістичних організацій спрямовані на війну з ворогом, який хоче знищити саме поняття Україна і українців.2. Якби такий марш все ж провели, ворог неодмінно завдав би по ньому удару. Там було б безліч військових і ветеранів, а удар по націоналістах ідеально лягає в російську пропаганду.Але натомість феміністки можуть спокійно виходити. Чому?Тому що РФ не бачить у них загрози. Навпаки - вони вигідні ворогу, бо створюють додаткові точки конфронтації в суспільстві. Ба більше, у цьому середовищі зароджується небезпечна тенденція - частково знімати з РФ відповідальність за агресію.Все частіше звучить теза, що війна з РФ - це не агресія неадекватного путінського режиму, а «патріархальний конструкт». Мовляв, чоловіки воюють між собою, а страждають жінки.У цій логіці фактично знімається відповідальність із російського суспільства за війну. Хоча російські жінки також служать у ворожій армії, підтримують путінський режим, працюють на підприємствах ВПК, збирають ті самі шахеди і ракети.Але ні - війна це «патріархальний конструкт».Тому завдати удару по такому маршу для ворога - це фактично стріляти собі в коліно.Фемінізм огидний і чужий українській ідентичності. У нашому суспільстві до руйнування традиційної патріархальної родини більшовиками не було таких проблем із домашнім насиллям. Жінку поважали, у родині її шанували не менше за чоловіка.Проте після нав’язування українському суспільству більшовицьких ідей, однією з яких став фемінізм, жінка втратила той статус і ті привілеї, які мала раніше.Жінку змусили працювати на «благо побудови комунізму» - на лісоповалах, будівництвах. Жінок змушували піднімати цілину, замішувати бетон, виконувати важку фізичну роботу.Це фактично скасувало право жінки бути жінкою і перетворило її на «совєтського гражданіна», «строїтєля комунізму».Усе це породило подальші проблеми, вплинуло на демографію, спотворило образ чоловіка і жінки та привело до сплеску домашнього насилля. У суспільстві чоловік і жінка втратили свої традиційні ролі, між ними поставили знак =. У результаті конфлікти почали вирішуватися силовим способом, де фізично сильнішими зазвичай виявлялися чоловіки.Але чи хоче цього сама жінка? Чи справді вона хоче цієї емансипації?Чи, можливо, кращим для неї і для суспільства загалом є життя разом із чоловіком, за його спиною - у безпеці, любові й порозумінні. Жити, знаючи, що б не сталося - вона не залишиться сама. Що якщо хтось образить, чоловік стане на її захист. Бути одним цілим з родиною?Жити і не думати, чим нагодувати дітей, бо сім’ю забезпечує чоловік. Зберігати домашнє вогнище, виховувати дітей, розвиватися і не розриватися між роботою та домом.Феміністки вигідні лівим теоретикам, бо їхні ідеї - лише одна сходинка до побудови абстрактного суспільства.Але чи потрібні нам ці утопічні ідеї, які зрештою скасовують не тільки поняття «жінка» і «чоловік», замінюючи їх на «квір», а й поступово стирають саме поняття «людина».