Поки я готуюся почути ввечері заповітне «Que sera, sera» після 1,5-річної перерви (іф ю ноу, ю ноу), розкажу про інше клаустрофобне містечко, яке жертвоприношення не довели до добра.Отже, нью-йоркська рестораторка Біллі, чий бізнес постраждав через пандемію, отримує лист від мерії міста Джуліана з пропозицією переїхати на дуже привабливих умовах: житло майже задарма, грант на власну справу, дружня спільнота. По прибуттю ГГ отримує підвищену увагу від спадкоємця родини засновників, а її чоловік-психолог – безсоння і напади безпричинної агресії.Уже з перших розділів нас знайомлять із флешбеками з історії міста, тож ставку на інтригу авторка явно не робила.За готичну складову сюжету відповідають нічні кошмари, легкі симптоми отруєння у жителів міста та сектантські замашки.Коли чоловік Біллі раптово їде й починає спілкуватися з нею про розлучення виключно смс-ками, жінці все ж доводиться зняти рожеві окуляри (хоча вдається їй це не одразу). І використати податкове законодавство на свою користь 🙃