Вчора влаштувала вечір фільмів про особистих монстрів.Театральной драматизм Камбербетча в ролі овдовілого чоловіка і батька я просто не стягнула 😓А от «Монстр під ліжком», який зачепив кастом (Мадс Міккельсен і Сігурні Вівер!), картинкою і високим метаскором, відверто спантеличив. Задумувався фільм як gateway horror, та як на мене, вийшло все ж важкувато. Ніби недоношений плід любові Тарантіно і дель Торо (насправді, це Браян Фуллер – «Ганнібал», «Американські боги»).Сюжет топ: дівчинка-сирота винаймає сусіда-кіллера, щоб той прикінчив монстра під ліжком, який убив усіх її рідних та названих батьків.І якщо Slumberland з Момоа – це більш напружена і похмура версія «Уявних друзів» з Рейнольдсом, то Dust Banny – це буквально нічний кошмар. Сюрреалістичні й дуже клаустрофобні інтерʼєри, імпрессіоністські діалоги, купа трупів – і серед усього цього дитина й чоловік із проблемами з привʼязаністю та довірою. Ну і «Ти це загадала – тобі з цим і жити» – не те щоб дуже терапевтична афірмація для фіналу.