Літній сонХвилі гойдали, проміння блищало в очах,Арфа небесна лунала тихенько в серцях.Пляж поглинав у пісок несміливість її,Вітер куйовдив шаленство розжарених тіл.Сумніви впали з останнім тканинним щитом —Паростки, що зачекалися, рвали нутро.Жінка звивалась, стогнала, раділа... ПісокМовчки бринів, шарудів, загортаючи в сон.Дотики пальців мурахами бігли по ній,Шкіра ввібрала у себе серпневі вогні.Він насолоджувався, упивався їїСонцем п'янким, обпікав серцевину своїмПоглядом пристрасних темно-зелених очей.Місяць зійшов, прохолодним укривши плащем —Тіло її вимагало продовження сну.Хвилі гойдали утому й вечірню пітьму.Ранок прийшов — розповзлися тумани з-під вій,Келих вина розчинився світанком у ній.Море шептало — гостинно розкрило вуста,Жінка ступала піщинками літнього тла.Будні схопили в тенета. Щаслива — сама.Інші гуляють сновиди — курортний роман.Море карбує відбитки кохання в пісок,Тіло на тілі — на двох запечатався сон.©️ Роман Фещак (жовтень 2024 р.)#вірш #інтимналірика #витонченаеротика #РоманФещак #бабинеліто