Переслухала «Великий Гетсбі» на АБУКЦе вже напевно впʼяте чи вшосте поринаю в цю історію, бо дуже люблю, читала і українською, і в оригіналі до цього, і завжди на мене справляє ця книжка глибоке враження.Я повертаюся до «Великого Гетсбі» вже вкотре — і щоразу він відкривається по-новому. Цей роман для мене давно став особливим: за блиском вечірок і сяйвом «епохи джазу» Фіцджеральд ховає не легковажність, а глибоку самотність і розчарування. Гроші тут не рятують від порожнечі, не купують любові й дружби — лише створюють ілюзію, яка одного дня розсипається.Гетсбі для мене — уособлення мрії, що не здається навіть перед лицем байдужого світу. Він будує своє життя навколо кохання, створює цілий міф заради Дейзі, але лишається трагічно самотнім. Щоразу боляче спостерігати, як натовпи насолоджуються його щедрістю, а потім зникають, коли йому потрібна підтримка.Мабуть, саме за це я люблю цей роман: він нагадує, що блиск — оманливий, а справжня близькість і любов не купуються. І що життя занадто коротке, щоб відкладати почуття «на потім». Навіть знаючи фінал, я перечитую «Гетсбі» й щоразу знаходжу в ньому щось нове про себе, про свої мрії та про ціну ілюзій.Кожен раз, до речі, коли я десь кажу/пишу, що «Великий Гетсбі» одна з моїх найулюбленіших книг, обов’язково хтось знайдеться, хто намагається дискутувати зі мною, що це погана книжка. Розумію, що смаки різні, але помітила, що таке частіше за все стається зі мною саме з Гетсбі! Кажуть що книжка прісна та нецікава. Як ви розумієте, не для мене. Чи то це від моєї глобальної любові до класичної літератури, чи через цю глибину. Проте я завжди всім її рекомендую і рекомендую при прочитанні дійсно зазирнути в цю історію більш глибше!А ви як ставитесь до цього роману, якщо читали? Якщо ні — то чи збираєтесь з ним знайомитись?#відгук_ніхтонебудечитати