Мені на днях наснилося, що людство зайшло в еволюційний глухий кут.Це не було апокаліптичним видінням. В ньому не було відрази, відчуття спротиву, демонізації. Це відчувалось просто фактом.Те, що винаходить людина для задоволення актуальних потреб майже завжди задовольняє одні потреби та створює інші, які також вимагають нових рішень. Люди мали потребу у швидкому переміщенні, тож світ заповнився автомобілями. Разом з цим з'явилась масова потреба у бензині та вирішенні всіх наслідків, які з цього випливають. Це лише окремий приклад, їх можна знаходити в історії та сучасності скільки завгодно.Думка, яка виникла уві сні: з кожним наступним покращенням, пришвидшенням, автоматизацією, ростом виробництва все більш розмитою стає відповідь на питання – для чого? Погляд на сучасну економічну та політичну ситуацію не сповнює сенсом відповідь "Для загального блага". "Для особистого щастя" також ні про що – в світі безліч нещасливих людей у будь-якій соціальній групі, будь-якої кількості та якості споживання. З іншого боку, щасливі люди також зустрічаються всюди незалежно від соціальної групи та статусу. Коли ми відкидаємо ці відповіді, то починаємо шукати більш утилітарні та приземлені. X для того, щоб Y, Y для того, щоб Z. Але чим довше намагаєшся знайти корінь, тим більше помічаєш, що його нема – нема цієї кінцевої потреби, заради задовільнення якої ми проходимо величезний ланцюг транзакцій. Це скоріше просто безрозмірне колесо виробництва та споживання, яке супроводжується реакціями людини на цей процес. Колесо стосується не лише економічних процесів у традиційному сенсі. Їх супроводжують політичні теорії, філософські та релігійні ідеї. Всі способи словесно оформити сенс людьского буття – це вагончики потяга, який їде зі звуком "це щоб те, те щоб це, це щоб те...". На одній з безлічі відповідей можна зробити зупинку. Сказати: "Так, це і є кінцевий сенс. Навколо нього я побудую все своє життя та ідентичність". Однак якщо це частина ланцюга, то щоб утриматись на ній треба докласти багато зусиль, і все одно рано чи пізно мінливість життя зіб'є ці опори з під ніг.А як же цінності накшталт Любові, Свободи, Добра? Скажу чесно, цим цінностям я вірю та вважаю їх гідними опорами. Однак нерідко цими словами ми позначаємо не самі ці речі, а їх криве відображення на диску причин та наслідків. Любов як отримання та володарювання, свобода як дозвіл робити або не робити, добро як образ реальності, приємний для суб'єкта.В той же час самі цінності, про які говорять усі духовні вчення, неможливо знайти на диску, вони не є частиною ланцюга – вони відкриваються лише тим, хто дивиться крізь ланцюг або всередину себе. Для втілення їх неважливо хто ти, що маєш, в якій частині часу та простору знаходишся. До чого ж тут сон, про який я написав спочатку? Ми живемо в чудовий момент! Кількість зараз настільки переважає над якістю, що прозріти в пустотність сансари стає легше ніж будь-коли. Зетабайти мемів, новин, інтернет-перепалок, трильйони грошей, які друкують нацбанки – цифри та цифри, безмежні й порожні не дають ані шансу сховатись від абсурдності буття. Але найголовніше – це природний процес. Не варто думати, що реальність була "хорошою", а потім з'явилось "зло", яке її зіпсувало. Багато хто все ще шукає прихисток у пошуку ворогів: індустріалізації, капіталізмі, корпораціях, імперіалістах, масонах, мігрантах, лівих та правих – але все це лише примари на диску причин та наслідків, що не мають початку і не мають кінця. Ми всі опинились саме в цій точці – бо це результат усіх рішень, які були прийняті всіми людьми та всіми істотами. Що ж з цим робити? Можна поборотись з природою, постаратись знайти та знищити "ворога", який стає на перешкоді омріяного "блага". Можна зайняти протилежну позицію, сказати "все відбувається правильно, але мало" – намагатись кинути більше дров у вогонь кількості. Можна спостерігати без оцінок. Можна зупинитись, відпустити, зробити вдих та видих, зазирнути скрізь та всередину, усвідомити, згадати. Усвідомлення вплинуть на дії. Дії вплинуть на наслідки. Хто знає, може ваші дії зроблять когось щасливим?