Ранок почався з сортування нотаток, які я роблю під час сесії за клієнтами. Над деякими зависаю на хвилини і в голові приносяться спогади якою людина до мене прийшла. Це не просто аркуші, це здерті шари реальності, я нотую те, що не проривається навіть крізь голос, але стоїть за словами. Всі записи без заголовків, та кожен з них про вибір бути живим, жити СЕБЕ! Хтось прийшов, бо посварився з партнером і не розуміє - це кінець чи просто криза.Хтось - бо знову зрив у харчуванні, і вже не допомагає жодна дієта.Хтось - бо зламався на роботі, вигорів, а змінити нічого не може.Хтось - бо після пологів не впізнає себе.Хтось - бо живе з мамою, якій 70, і відчуває себе винним за будь-яку емоцію.Хтось - бо в дитини істерики, а сил немає взагалі.Хтось - бо здається, що "всі можуть, а я - ні"Хтось - бо хоче більше грошейХтось - бо вже 40, а відчуття, що життя десь мимо.І в кожного з них - своя правда. Своє заплутане "не знаю, що робити".Ось дівчина.Вона прийшла з фразою: "Я просто хочу зникнути."Через три місяці записалась на курси флористики і вперше сказала: "Я маю смак. Дивись які я збираю букети"Ось чоловік - який все контролює і вже не бізнес для нього, а він для бізнеса. Я згадую його на початку, це був суцільний комок нервів і подавленої агресії, на зміни пішло більше року, та на чаші вагів - життя, яке можно так і не прожити.Кожна історія для мене захоплення справжньою силою, кожна історія торкнулась душі і кожну людину за кожною історією я обійняла серцем.