Кожен клуб шукає своїх містерів «назва клубу» і прикріплює їх фотки в деревʼяних черевиках, кажучи що саме це легенда та імʼя цієї команди. Кожного разу згадують про неймовірні досягнення в епоху динозаврів. Ніхто звісно їх не бачив і не такі великі шанси, що цей чоловʼяга справді 45 разів поспіль забив ударами через себе в чужі ворота. Але головне віра в якісь неосяжні речі. У нашому ж випадку це не віра в далеке минуле, а в те, що пощастило побачити нашим власним очам. Це Сон Хин Мін. Це не просто легенда - це людина яка заслуговує на набагато величніші слова, яких можливо ще й не придумали. Колись я писав, що Гаррі Кейн це і є Тоттенгем. Так здавалось на той момент, коли він покидав клуб. Але виявилось, що Сон Хин Мін це і є Тоттенгем. Саме він дотерпів, дочекався, добився цього історичного успіху. Ще й в якості капітана. Сон із трофеєм Ліги Європи над головою тепер однозначно найприємніший момент за весь час вболівання за наш улюблений клуб. І саме це буде як обкладинкою ностальгії, так і мотивації майбутнім поколінням для нових звершень. Тому з повною впевненістю можемо заявити, що Сон Хин Мін це вже історичне обличчя клубу і він буде ним ще дуже довго. Це людина, яка змушувала усіх не здаватись та вболівати далі. Це єдиний, хто давав якісь сподівання в безнадійні моменти. Це саме та людина, наявність якої на полі зрівнювала шанси навіть в матчах де вірогідність перемоги була близько нуля. Це футболіст, якого поважали мільйони. Це особистість. Це добряк. Це наш Сонні. Нереально проводжати його без сліз, але в той же час ми розуміємо, що це ідеальний момент. Він іде не просто на мажорній ноті. Він іде в статусі величної легенди, яка кожного разу вставала після поразок та вела свою команду далі і в підсумку добилась заслуженого успіху. Він пішов би величною постаттю і без трофею, але те що відбулось додало максимально яскравих барв у цю історію. Так мало статись. По-іншому бути не могло. Сон це синонім відданості, щирих емоцій та високого професіоналізму. Ми пережили разом як великі страждання так і незабутні перемоги. Він завжди був не просто поруч, а на чолі команди та наших надій. Ми виросли разом із ним. Не тільки в плані фізичного віку, а й в плані зрілості, людських якостей та такої ж вірності своєму клубу та цінностям. Він був прикладом. Дивлячись на нього, ніколи не хотілось опускати руки та здаватись. Не хотілось миритись із приреченістю чи шукати інші шляхи, а було бажання лише зібрати себе докупи та знаходити сили на подальшу боротьбу. Сьогодні перший день, коли кореєць більше не гравець нашого клубу. Саме час поридати, але в кінці щасливо посміхнутись. МИ ЦЕ БАЧИЛИ, ми мали можливість насолоджуватись його грою та вірністю. Усе хороше має властивість закінчуватись. Але це історія на щастя завершилась хепі-ендом, який назавжди викарбувався в наших серцях. Прощавай, друже. Прощавай, Містере Тоттенгем. Прощавай, ЛЕГЕНДО 🤍