Цілісність тіла чи шанс на ідентифікацію?

Як лікар судово-медичний експерт-криміналіст, я щодня стикаюся з наслідками війни. Сьогодні значна частина моєї роботи пов’язана з репатріацією загиблих військовослужбовців та їхньою ідентифікацією.

Є тема, яку я хочу підняти. Вона складна, болюча і, можливо, для когось навіть неприйнятна. Але, на мою думку, про такі речі теж потрібно говорити.

Під час пошуку та евакуації загиблих у сірій зоні можуть виникати ситуації, коли тіло полеглого затиснуте важкою технікою, завалене конструкціями, заблоковане у зруйнованому бліндажі чи перебуває у замінованій зоні. Повністю вилучити тіло фізично неможливо, або ж це означає наражати на смертельну небезпеку тих, хто намагається це зробити.

І ось тут виникає страшний вибір.

Залишити тіло там, де воно є, і ризикувати тим, що згодом від нього нічого не залишиться. Або, якщо доступний лише фрагмент тіла, навіть кінцівка чи голова, відокремити його від тіла та доставити до бюро СМЕ, щоб мати хоча б цей матеріал для дослідження та спробувати встановити особу загиблого.

Для судово-медичного експерта це може бути єдиним шансом отримати придатний біологічний матеріал, провести ДНК-ідентифікацію, необхідні дослідження та повернути людині її ім’я.

Але для родини це не просто матеріал для дослідження. Це частина їхньої близької людини.

Особисто для мене це питання не вкладається у просте правильно чи неправильно. Я бачу в цьому страшну дилему, де будь-який вибір має свою ціну.

І тому хочу запитати вас.

Чи можна в такій ситуації взагалі говорити про правильний вибір?

Що важливіше, зберегти цілісність тіла чи не втратити шанс встановити особу загиблого?

Війна змушує людей приймати рішення, які в мирному житті здавалися б немислимими.

Мені важливо почути вашу думку.