Кажуть, День українського борщу був учора. Але всі, хто хоч раз варив борщ, знають головне правило, на другий день він тільки смачніший. Тож я, можна сказати, просто дочекався його найкращої форми 😁

Багато хто знає мене як лікаря. Але поза роботою я маю свій простий спосіб перезавантаження, я просто йду на кухню.

Коли треба відпочити від робочої рутини, зібрати думки докупи й просто видихнути, я готую. Для мене це своєрідна медитація. Тільки медитація, після якої ще й можна добре поїсти 😁

А борщ це взагалі окрема історія. Це не просто страва. Це запах засмажки на всю хату, каструля, якої вистачить ще на завтра і навіть післязавтра, і те саме бажання нагодувати близьких чимось теплим, домашнім і справжнім.

Мабуть, із таких простих речей і складається наша українська сутність, не лише з великих слів і символів, а з того, що ми робимо щодня для своїх.

Так, судова медицина це моя професія. Але перш за все я просто людина. І іноді найкращий спосіб відпочити від роботи це вимкнути голову, увімкнути плиту й зварити справжній український борщ.

А сьогодні йому вже другий день. А за всіма законами борщової науки, значить у розквіті смачних магічних сил 🤗